Не лише інфекції та генетика: що збільшує ризик появи раку шийки матки
Якщо у жінки віком від 21 до 35 років під час опитування на прийомі у лікаря виявлено один або більше фактор ризику виникнення раку шийки матки, то її спрямовують на подальше обстеження — так диктує оновлений Порядок скринінгу та ранньої діагностики раку шийки матки та моніторингу стану здоров’я пацієнток з груп ризику, який набув чинності 1 січня 2025 року (Порядок).Щодо жінок віком від 30–35 років і до 55 років, то вони мають проходити обов’язкове тестування на рак шийки матки з використанням ПАП-тесту або ПЛР-тесту кожні 10 років; жінки від 25 років, які живуть з ВІЛ/СНІД, — раз на п’ять років. Якщо результат негативний, жінку інформують, зокрема, про фактори ризику РШМ, яким вона може запобігти.
Як є фактори ризику РШМ
Згідно з оновленим Порядком, фактори ризику раку шийки матки поділяються на три групи: медичні, поведінкові та соціальні.
Медичні включають:
вірус папіломи людини (ВПЛ), ВІЛ/СНІД або інші захворювання імунодефіцитного характеру, які пригнічують імунну систему жінки. Ослаблений імунітет не може ефективно боротися з ВПЛ і дозволяє вірусу довше існувати в організмі, що збільшує ймовірність розвитку передракових змін у клітинах;
інфекції, що передаються статевим шляхом. Вони пригнічують імунну систему жінки та підвищують ризик зараження вірусом папіломи людини;
рак шийки матки в сімейному анамнезі. У певних генах можуть відбуватися спадкові мутації, які, зі свого боку, можуть підвищити чутливість клітин шийки матки до інфекції ВПЛ та до розвитку передракових та ракових змін;
лікування дисплазії шийки матки. Таке лікування зазвичай полягає у видаленні або знищенні аномальних клітин і може травмувати тканини шийки матки, спричиняючи зміни в епітелії. Жінки, у яких дисплазія була пролікована кілька разів, мають вищий ризик розвитку РШМ.
Поведінкові:
ранній початок статевого життя (до 18 років). Для жінок, які мали (мають) велику кількість статевих партнерів або розпочали статеве життя у ранньому віці, існує підвищений ризик зараження ВПЛ, зазвичай через неостаточно сформований імунітет до цього вірусу та нехтування презервативами.
рання вагітність (до 20 років). Цей фактор може призвести до хронічного запалення й аномальних змін у клітинах шийки матки.
Соціальні:
куріння. Жінки, які курять, приблизно вдвічі частіше хворіють на РШМ, як порівняти з тими, хто ні. Токсичні речовини в сигаретах можуть ослаблювати імунітет і сприяти хронічному запаленню в шийці матки, що може підвищити ймовірність розвитку передракових змін. Крім того, куріння може погіршувати здатність організму боротися з вірусом.
низький соціально-економічний статус жінки (родини). Багато жінок із низьким доходом мають обмежений доступ до всіх необхідних медичних послуг. Вони не проходять регулярних скринінгів та вчасного лікування передракових станів шийки матки;
сексуальне, домашнє чи інше насильство щодо жінки. Насильство над жінкою може збільшувати ризик розвитку раку шийки матки через прямі та непрямі фактори. Прямі фактори: травми статевих органів, які підвищують ризик інфікування, зокрема, вірусом папіломи людини (ВПЛ). Непрямі фактори: порушення психоемоційного стану, ослаблення імунітету, відсутність медичної допомоги й незахищені статеві контакти;
тривалий стрес. Він стимулює постійне виділення кортизолу та адреналіну, які, за тривалої дії, пригнічують імунітет і знижують здатність боротися з інфекціями, зокрема з ВПЛ. Довготривалий стрес може сприяти розвитку хронічних запальних процесів, що підвищує ймовірність розвитку передракових змін. Також високий рівень кортизолу може впливати на показники естрогену, який є важливим фактором ризику для розвитку РШМ.
особливі умови праці, де є вплив канцерогенів, таких як хімічні речовини на робочому місці. Канцерогени можуть викликати мутації в клітинах, а це може призвести до їхньої злоякісної трансформації.
Розуміння цих факторів і їхнього зв’язку з раком шийки матки дозволяє лікарям визначати групи ризику, а жінкам за можливості змінювати спосіб життя.
Вакцинація від ВПЛ, скринінг, своєчасне виявлення та лікування передракових станів, а також здоровий спосіб життя є ключовими кроками для запобігання РШМ.
